Найбільше втрат на Деражнянщині загиблих у зоні АТО зазнав Деражнянський навчально-виховний комплекс ЗОШ I-III ступенів №2, гімназія. Четверо колишніх учнів школи повернулись в граніті.
26 лютого відбулась лінійка-реквієм на честь вшанування пам’яті колишніх випускників навчального закладу, а сьогодні Героїв України: Ігора Гейсуна, Євгена Андріюка, Віталія Каракули та Івана Зубкова.
   Згадати про їх подвиг, висловити співчуття та щиру вдячність батькам загиблих Героїв прийшли голова районної ради Віталій Сідлецький, голова районної державної адміністрації Олег Веселовський, міський голова Андрій Ковпак, районний військовий комісар, підполковник Сергій Зубач, начальник відділу освіти Жанна Сінькевич, священослужителі району, освітяни, учні навчального закладу, друзі загиблих воїнів та небайдужі деражнянці.
   Захід розпочався традиційно для нашого неспокійного часу – із звучання Гімну України. Далі на честь героїв-земляків під супровід пісні-реквієма «Пливе кача» на території рідної школи було відкрито 4 меморіальні дошки, аби пам'ять про них завжди залишалась у серцях деражнянців. Право на відкриття дошок було надано батькам загиблих. Після цього було об’явлено хвилину мовчання Під час заходу всі присутні не приховували сліз жалю за загиблими солдатами.
Віталій Сідлецький у своєму виступі зазначив, що пишається подвигом наших земляків. Також він подякував батькам та педагогам за гідне виховання своїх синів та учнів, а підростаюче покоління закликав брати приклад з таких героїв, гарно вчитися, аби в мирному майбутньому прославляти нашу вільну Україну та рідне місто. Всі запрошені також мали змогу пригадати загиблих воїнів, вшанувати їх світлу пам'ять та вклонитися батькам, які втратили синів.
   Ігор Гейсун народився 17 травня 1978 року в м. Деражня. В січні 2014 року поїхав на Майдан, де тримав оборону разом з побратимами третьої сотні в трагічні дні лютого. На власні очі бачив, як розстрілювали людей 18-20 лютого, тому не міг залишитись вдома, коли над Україною нависла загроза. Просто на Майдані в березні, коли Росія розпочала неоголошену війну, записався у щойно створену Національну гвардію.
Загинув 11 травня 2014 року у місті Слов’янську. Беззбройний, був розстріляний сепаратистами у голову, серце й живіт. Нелюди після розстрілу знущались над тілом, засунули у рот квиток командира третього відділення 1 батальйону Національної гвардії України. 
   Євген Андріюк народився 17 червня 1993 року у м. Деражня. У 2011 році закінчив Деражнянський професійно-аграрний ліцей. Але хлопець мріяв про військову службу. І вже у 2012 році закінчує курси військовослужбовців за контрактом, а у 2013 – курси молодших медичних спеціалістів.
   Був кілька місяців в АТО, потім шпиталь, перепідготовка в Костополі і знову на війну. З 21 серпня солдат Євген Андріюк знову боронив рідну землю від загарбників у зоні проведення антитерористичної операції у складі одного з батальйонів 51-ї ОМБР. Коли проривалися на допомогу 3-му батальйону, потрапили в оточення. 28 серпня 2014 року зайняли оборону на блокпостах, по них весь час била ворожа артилерія. 29 серпня під м. Іловайськом Донецької області під час виходу з оточення Євген отримав важке поранення у живіт. Зв'язок з військовослужбовцем цього дня був обірваний і відомостей про його місце перебування не надходило. Остання СМС 29.08.2014 року вранці: «Будемо прориватися до своїх». Більше ні слова, ні звістки. Рідні до останнього вважали його живим і продовжували пошуки довгих 8 місяців.
   І лише 20 квітня стало відомо, що на Кушугумському кладовищі у Запоріжжі 1 жовтня на Алеї невідомих учасників АТО у могилі №3190 поховали військовослужбовця 8-го полку спеціального призначення Євгена Андріюка. 
    Посмертно Євген Андріюк нагороджений Президентом України орденом «За мужність» III ступеня.
   Віталій Каракула народився 12 березня 1986 року в м. Деражня. У 2001 році закінчив 9 класів Деражнянського НВК ЗОШ I-III ст. №2, гімназії. З квітня 2004 року по жовтень 2005 року проходив службу в рядах      Збройних сил України. У непростий для України час не шукав легких шляхів – став захисником Вітчизни.
Призваний по мобілізації згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» з 06.09.2014 року до військової частини А 1428 смт. Старичі, Львівської області, брав участь у бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції.
    16 січня 2015 року трагічно загинув під час артилерійського обстрілу з РСЗВ «Град» у районі с. Отрадівка, Артемівський район, Донецька область.
    Посмертно Віталій Каракула нагороджений Президентом України орденом «За мужність» III ступеня.
    Іван Зубков народився 1 листопада 1973 р. в м. Деражня. З 1991 року по 1994 рік навчався в Львівському вищому військовому училищі «Ордена Червоної зірки». З 1994 р. по 1995 р в Київському вищому військо-морському училищі. Проходив службу на офіцерських посадах з 1995-1997 р.р. В 1997 році звільнений в запас з військової служби.
Він пройшов Майдан і з серпня 2014 року захищав Україну від ворога на Донеччині. Мав звання старшого лейтенанта. Тримав оборону Донецького аеропорту і боровся до останнього подиху.
Командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Остання звістка від нього була 20 січня 2015 року. Телефонував побратимам, казав, що лежить під завалами. Після того для родини наступили дні надії, вони до останнього сподівалися на повернення сина, чоловіка, батька, друга. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу. Опізнаний побратимом Олександром та за результатами експертизи ДНК в квітні 2015 р.  
   Посмертно Івану Зубкову Указом Президента України присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка».
   Хто ще два роки тому думав, що на нашій рідній Україні трапиться таке лихо, хто міг сподіватися, що в серці Європи будуть гинути люди, захищаючи свою Батьківщину? Сьогодні ідуть з життя найкращі, навіки перестають битися їхні молоді серця. Ми не маємо права забути бодай одне ім’я тих, хто віддав своє життя за нас, за наше майбутнє.
   Закінчилась лінійка урочистим покладанням квітів до меморіальних дошок, які тепер стали символом безсмертної пам’яті Героїв.

Слава Україні!

Героям Слава!