За ініціативи місцевих волонтерів та учасників АТО, 15 листопада у залі Деражнянського аграрно – професійного ліцею був проведений Урок мужності. На захід запрошено голову ради Віталія Сідлецького, голову райдержадміністрації Андрія Зелінського, голову міста Андрія Ковпака, родини загиблих воїнів АТО, ну і звичайно, основна аудиторія слухачів – вихованці Деражнянського аграрно – професійного ліцею.

На уроці намагались розширити знання учнів про нашу Батьківщину – Україну, виховувати в учнів любов до України, патріотизм, повагу до її захисників – учасників АТО, довести до свідомості учнів, що ми самі відповідаємо за долю нашої держави, що кожен українець повинен мати активну громадянську позицію щодо подій на сході України.

Україна – це наша рідна земля, рідний край, де ми народилися. Її багатство – це хліб і цукор, сталь і вугілля, літаки і комп’ютери. А ще тихі озера, безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це – калина, барвінок, м’ята. Україна – це земля, де ми з вами живемо, де живуть наші рідні, де жили наші предки. І все це треба любити, пам’ятати, берегти.

Ми з вами навчаємося, живемо в мирі. А є такі місця в Україні, на сході держави, де діти не мають змоги зараз ходити до школи. Бандитські угрупування, терористи стріляють у мирних людей, по школах, дитячих садках, будинках, аеропортах. Є поранені, багато людей убиті. Триває АТО – «Антитерористична операція», хоча тепер, починаючи з 30 квітня 2018 року це називається ООС – «Операція об’єднаних сил» та суть її не змінилась. Війна, як і раніше триває, обстріли продовжуються, бійці гинуть. В окремих містах і селах на сході нашої країни не працюють школи, дитячі садки. Немає газу, води, світла. Люди вимушені голодувати, жити в підвалах.

   Під час Уроку мужності присутнім нагадали, як все починалось, демонструвались відеокадри подій 2014 року, коли було безжально відстріляно Небесну сотню, як «зелені чоловічки» анексували Крим, мужня оборона Луганського аеропорту та інші події.

    Виступали керівники району, голова міста, учасники АТО, матері загиблих воїнів, кожному було що сказати, усі згадували ті буремні події, ділились спогадами про страшні хвилини, дні, місяці, роки, про те, як загинули наші земляки. Присутні не стримували сліз. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять наших загиблих воїнів-земляків, які віддали найдорожче – своє життя: Євгена Андріюка, Володимира Соломчука, Дениса Мирчука, Івана Зубкова, Івана Краппа, Володимира Малярчука, Ігора Гейсуна, Василя Григор’єва, Артема Воронюка, Анатолія Ковальського, Віталія Каракулу, Юрія Солтиса.

    Головне завданням Уроку – виховання в молодого покоління почуття патріотизму на власному прикладі, донести ту біль, страждання, те пекло, через яке довелося пройти учасникам АТО, які живуть серед нас; формування в учнів громадянської ідентичності, розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави; виховання шанобливого ставлення до Героїв Небесної сотні, воїнів, загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України, поранених, що кожного дня зустрічаються із буденними труднощами.

 

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Це війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз вони, вояки,

Схід країни від зла захищають,

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають,

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають найцінніше – життя,

України найкращі сини!

 

Слава Україні!

Героям Слава!