24 березня жителі міста Деражні урочисто відзначали 73 річницю визволення Деражнянського району від фашистських загарбників.

  За участі представників влади, зокрема, голови районної ради Віталія Сідлецького, голови районної державної адміністрації Олега Веселовського, заступника голови районної державної адміністрації Олега Пилипчука, міського голови Андрія Ковпака делегатів від первинних та районної організацій ветеранів України, працівників трудових колективів міста, громадськості, було сформовано святкову колону, яка урочистим маршем вирушила до монументу Слави у міському парку.

  Учасники мітингу засвідчили свою вдячність і велику повагу до подвигу визволителів, котрі віддали своє життя за наше мирне сьогодення. Загиблих земляків у роки Великої Вітчизняної війни було вшановано хвилиною мовчання та поклаладанням квітів до меморіалу загиблих.

  Чимало прийшлося пережити жителям нашого району в роки німецької окупації. Вже у середині липня після кількаденних запеклих боїв Деражнянський район був окупований. Для деражнянців настав тяжкий період окупації, який тривав майже тисячу днів – аж до березня 1944 року.

  Як і на всій території тимчасово окупованої України, в нашому районі чітко діяла запущена фашистами гігантська машина смерті. У концентраційних таборах, що були створені в Лозовому, Нижньому, на торфорозробках, замучено 432 радянських солдати та офіцери.

Та найбільших жертв зазнало єврейське населення. Кампанію масового знищення євреїв проведено влітку 1942 року, коли в яру за цегельним заводом було розстріляно (а кого і живцем кинуто та присипано землею) 3814 цивільних громадян. Подібний погром відбувся і в Вовковинцях, жертвами якого стали 369 громадян єврейської національності.

Гірка доля спіткала понад 5 тисяч деражнянців, насильно вивезених у 1942-1943 роках на каторжні роботи до Німеччини.

Деражнянці не корилися окупаційному режиму. Вже в перші місяці окупації по всьому району розгорнувся антифашистський рух опору. Патріоти йшли в підпілля, партизанські загони. Партизани і підпільники розповсюджували серед населення листівки, здійснювали диверсійні акти, протидіяли вивезенню до Німеччини людей, худоби, продовольства.

Фашистська окупація, лихоліття війни спустошили Деражнянщину.

   За даними державної комісії, яка розслідувала злочини окупантів, у районі були зруйновані всі промислові підприємства, МТС, залізнична станція в Деражні, пограбовані усі колгоспи. До Німеччини вивезено багато хліба, худоби, коней та свиней.

  Війна принесла горе в кожну домівку. З фронтів не повернулися понад 4 тисячі деражнянців. За три роки гітлерівці вбили і закатували на території району біля 5 тисяч мирних громадян, населення Деражнянського району скоротилося майже на чверть.

  Минають літа і десятиліття, на зміну старшим приходять нові покоління. У них свої турботи бо міняється спосіб життя, стають іншими людські стосунки. Але незмінною, священною залишається шана до тих, хто захистив отчий край від ворожої навали. У 40 селах району на могилах полеглих встановлено пам’ятники та обеліски, на мармурових і бронзових плитах яких золотими літерами викарбовано 4186 прізвищ полеглих земляків. Дбайливо доглядають Деражнянці 14 братських могил часів Великої Вітчизняної війни в яких захоронено 1029 радянських воїнів. З них 134 поховані в Меморіалі Слави. Тож в мовчанні та скорботі пом’янемо тих, хто віддав все, хто не повернувся до матерів, які чекаючи, виплакали очі; до дружин та чоловіків, що зберегли свою вірну любов; до дітей, яким дісталася сирітська доля, припорошена згадкою про батьківську ласку. Світла пам’ять про них назавжди залишиться в наших серцях.