Головною причиною голодомору 1932—1933 рр. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Сталін визнавав, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте, держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину, в т. ч. зерно, яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики і попередження українських представників з місць. Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний. Спроби протидіяти насильству жорстоко придушувалися.

   Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини — 1 тис, щохвилини — 17. Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Такого висновку дійшли і члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні, яка працювала у 1988—1990 рр. Геноцидом українського народу визнали голодомор 1932—1933 рр. Верховна Рада України, а також понад півтора десятка країн світу.

   24 листопада 2018 року з нагоди 85 річниці страшної трагедії людства у місті Деражня відбувся мітинг – реквієм по вшануванню пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій у 1932 – 1933 роках. Було сформовано колону Скорботної ходи, яка пройшла вулицями міста до пам’ятника «Невинно загиблим жертвам голодомору». У заходах взяли участь: голова районної ради Віталій Сідлецький, голова районної державної адміністрації Андрій Зелінський, голова міста Андрій Ковпак, працівники організацій, підприємств, установ, громада міста та священники району.

    Загиблих під час геноциду українського народу вшанували молитвою, хвилиною мовчання, покладанням композицій із житніх та пшеничних колосків, лампадок і квітів до пам’ятника.